Інша просто перехрестилась і пішла далі

Вчора їхала маршруткою і побачила, що біля рейок, де їздить трамвай, лежить чоловік. Чи то пяний, чи то мертвий так зразу і не скажеш. Я ж пульс не пробувала. Але ж яка біда! Він ж лежить посеред вулиці, добре хоть не на рейках. А якщо він мертвий? Чому люди не допомагали йому? Біля нього навіть скупчення ніякого не було, ніби звичайне діло, завжди так роблю. Приліг собі. Але серйозно. Якщо він і справді був мертвий? От лежить труп собі, люди глянули, пішли далі.Білий день. О Боже…Я не виправдовую себе, я ж могла вийти і  допомогти йому якось… А ні, таки виправдовую! Чим б я допомогла? Піднести його і привести до тями? Ну та певно, він важчий за мене втричі. А якщо він пяний він б ще мене вирубав, що потривожила його сон. А якщо мертвий, то я б вже сама не підвелась. А людей навколо було море,старші чоловіки дали б з ним більше ради, аніж я, а я запізнювалась на виступ колег в честь вшанування померлим від Голодомору. Дожились.
 Стояла на зупинці і йшов чоловік. П’яний настільки, що куди вітер дмухне, туди він і піде. Він хотів спертись на щось і коли промахнувся, то гепнувся просто головою на землю. Зубами об асфальт. Якась жінка в спину крикнула» Худоба, не треба було так нажиратись», інша просто перехрестилась і пішла далі. Чоловік підняв його, спер на дерево, і той собі стояв. Він навіть не міг пояснити , що хоче сісти на лавку, показував на пальцях.
 Їдучи в маршрутці, я почула неприємний нудотний запах. Відчула це не тільки я, а й всі пасажири. Джерелом був старший чоловік, який лежав на двох кріслах і спав. Не бомж, порівняно досить непогано вдягнений, його штани були мокрі. Він обпісявся. Старший чоловік років 50.

Сильна половина людства.