Бувають дні, коли ти занятий цілий день, а буває, що
сидиш цілий день вдома. Оце «Зайнятий цілий день» це про сьогодні.
Спочатку ми пішли на вишкіл до акції Миколай про тебе не забуде. Я, Мар’яна, Віта, Люба і Лія. В нас не було хлопця, тому ми вирішили, що мішок з подарунками" таскати" буде Люба, бо вона з « сімсотки»,буде Любком.Ми послухали лекцію, склали групу, вибрали координатора, позаписувались куди можна, посміялись і порозходились. Якщо детальніше, то акція дуже крута.Я приймала в ній участь минулого року і охоче записалась на цьогорічну акцію.Було багато аспектів, які сподобались багатьом. І Пам- парад, і акції в місті, і фабрика святого Миколая, і пекарня, де випікатимуть пряники у вигляді миколайчиків, де їх можна буде пробувати, власне чого ми і йдемо на ту пекарню, і зрештою ,купа щастя. Було таки багато людей, що не могло не тішити.Жаль, що мало хлопців.
Потім ми порозходились хто куди, а я з Мар’яною мали йти ще на одну акцію. Суть полягала в тому, що потрібно зібрати кошти для Оксани Сенишин, якій 26 років і живе з дігнозом ідіопатична легенева гіпертензія 3 ступеня, потребує негайної пересадки легень. Та на це потрібно 500 тисяч євро, кошти помалу збираються, але наша допомога була б дуже доречною. Тому наша команда з 6 дівчат, розділились по 2 людей, і пішли в торговельні центри ВАМ, що на Виговського, Хмельницького і Червоної калини. Ми розказували людям про цю акцію, хто хотів і мав змогу, той кидав гроші у скриньку, хто не хотів, той казав «Нє ,нє, я не маю часу», і йшов далі. Я була з Мар’яною, і старт в нас був не дуже вдалим. Ми просто стояли і роздавали листівки, і користі з того було мало. Бо насправді це така робота, яку не всі можуть виконувати. Люди різні,і реагують на це по-своєму, і сприймати оці всі «вибрики» не кожен зможе. Тому в нас впав настрій, ну тобто в мене впав, а Мар’яна казала» Та чувак, та всьо нормально, зараз піде жара, давай». Ми роздали четвертину листівок, і пішли посидіти і обговорити все. Ми дізнались, що в одних дівчаток справи йдуть так само як і в нас, тобто ніяк, а в інших взагалі фурор.Їм два чоловіки кинули в скриньку по 200 грн. Ми зрозуміли, що у нас в скриньці 3 гривні, і що ми трошки «лузери», то ми додали темпу. І то, ті 3 гривні з’явились таким чином, що бабця відходила від каси і кинула нам в скриньку гривню, бо та була якась пом’ята, а 2 гривні кинув хлопець, який хотів кинути їх в інший ящик, і стався такий діалог:
- Ти не туди кидаєш, кидай в ту коробку.
- А чого в ту?
- А чого б і не в ту?
- Ну дійсно, окей.
- Ну файно, дякую.
Спочатку ми пішли на вишкіл до акції Миколай про тебе не забуде. Я, Мар’яна, Віта, Люба і Лія. В нас не було хлопця, тому ми вирішили, що мішок з подарунками" таскати" буде Люба, бо вона з « сімсотки»,буде Любком.Ми послухали лекцію, склали групу, вибрали координатора, позаписувались куди можна, посміялись і порозходились. Якщо детальніше, то акція дуже крута.Я приймала в ній участь минулого року і охоче записалась на цьогорічну акцію.Було багато аспектів, які сподобались багатьом. І Пам- парад, і акції в місті, і фабрика святого Миколая, і пекарня, де випікатимуть пряники у вигляді миколайчиків, де їх можна буде пробувати, власне чого ми і йдемо на ту пекарню, і зрештою ,купа щастя. Було таки багато людей, що не могло не тішити.Жаль, що мало хлопців.
Потім ми порозходились хто куди, а я з Мар’яною мали йти ще на одну акцію. Суть полягала в тому, що потрібно зібрати кошти для Оксани Сенишин, якій 26 років і живе з дігнозом ідіопатична легенева гіпертензія 3 ступеня, потребує негайної пересадки легень. Та на це потрібно 500 тисяч євро, кошти помалу збираються, але наша допомога була б дуже доречною. Тому наша команда з 6 дівчат, розділились по 2 людей, і пішли в торговельні центри ВАМ, що на Виговського, Хмельницького і Червоної калини. Ми розказували людям про цю акцію, хто хотів і мав змогу, той кидав гроші у скриньку, хто не хотів, той казав «Нє ,нє, я не маю часу», і йшов далі. Я була з Мар’яною, і старт в нас був не дуже вдалим. Ми просто стояли і роздавали листівки, і користі з того було мало. Бо насправді це така робота, яку не всі можуть виконувати. Люди різні,і реагують на це по-своєму, і сприймати оці всі «вибрики» не кожен зможе. Тому в нас впав настрій, ну тобто в мене впав, а Мар’яна казала» Та чувак, та всьо нормально, зараз піде жара, давай». Ми роздали четвертину листівок, і пішли посидіти і обговорити все. Ми дізнались, що в одних дівчаток справи йдуть так само як і в нас, тобто ніяк, а в інших взагалі фурор.Їм два чоловіки кинули в скриньку по 200 грн. Ми зрозуміли, що у нас в скриньці 3 гривні, і що ми трошки «лузери», то ми додали темпу. І то, ті 3 гривні з’явились таким чином, що бабця відходила від каси і кинула нам в скриньку гривню, бо та була якась пом’ята, а 2 гривні кинув хлопець, який хотів кинути їх в інший ящик, і стався такий діалог:
- Ти не туди кидаєш, кидай в ту коробку.
- А чого в ту?
- А чого б і не в ту?
- Ну дійсно, окей.
- Ну файно, дякую.
Я зустріла свого
хресного , який кинув нам у скриньку першу добрячу суму, і тут понеслось. Нам
почали кидати по 20, 10 і по 5 гривень. І всього ми зібрали десь 205 грн за 20
хв. Звісно, ставались різні інциденти, які запам’ятались.
Деякі з них:
*Мар’яна підходить до хлопця і каже про збір коштів, той різко каже НЄ, розвертається і йде, Мар’яна в спину каже: «А, ну і добре, ти і так негарний, тобі і так в житті не повезе»
* Бачиш, в мене листівки беруть, бо я гарна.
*Ми збираємо кошти на операцію дівчині, якій потрібна пересадка легенів третій ступень раку. Що це за речення таке?! Яка пересадка і третій ступень раку?! Але вони цього не замітили, кинули гроші і пішли далі, а я ще довго сміялась.
*Я бачу по людині до кого підходити. О йдем, нє не йдем, о він стоїть, ходи, блін він вже пішов,ми не встигли.
Додому ми їхали маршруткою і їли мою канапку. А в офісі САМОПОМОЧІ, ми пили чай, їли печиво( тому я і люблю Самопоміч :)) і розповідали в кого як пройшла акція.
Деякі з них:
*Мар’яна підходить до хлопця і каже про збір коштів, той різко каже НЄ, розвертається і йде, Мар’яна в спину каже: «А, ну і добре, ти і так негарний, тобі і так в житті не повезе»
* Бачиш, в мене листівки беруть, бо я гарна.
*Ми збираємо кошти на операцію дівчині, якій потрібна пересадка легенів третій ступень раку. Що це за речення таке?! Яка пересадка і третій ступень раку?! Але вони цього не замітили, кинули гроші і пішли далі, а я ще довго сміялась.
*Я бачу по людині до кого підходити. О йдем, нє не йдем, о він стоїть, ходи, блін він вже пішов,ми не встигли.
Додому ми їхали маршруткою і їли мою канапку. А в офісі САМОПОМОЧІ, ми пили чай, їли печиво( тому я і люблю Самопоміч :)) і розповідали в кого як пройшла акція.
P.S .Моя Софійка стане донором для Оксани. Це дуже великий крок. Софійка молодець! Я горджусь нею.
Немає коментарів:
Дописати коментар