Ліна Костенко "Маруся Чурай"

                                                     Ліна Костенко "Маруся Чурай"
Аякже, смерть усе-таки це празник,

який буває раз в житті.

Кому з нас гірше? Я одвожу очі,
а ти у вічі дивишся мені.

Життя- така велика ковзяниця,
кому вдалось, не падавши, пройти?

Людина спроста ближнього не вб'є.

Любов любов'ю, а життя життям.

Ти, може, від мене втомився? Мене потрібно любити...

Вміє море взяти й поховати, ні труни не треба, ні хреста.

Час летить, а треба якось жити
Любов любов'ю, а життя важке.

Що ж це виходить? Зрадити в житті державу- злочин, а людину можна?

Моя любов сягала аж до неба,
а він ходив ногами по землі.

(З власних архівів)