От прочитала я твір на тему Якби я мав мільйон, що б я зробив, і відповідь пише Я б віддав всі гроші дітям-сиротам і неповносправним.
 Я не вірю жодному слову написаному в тому рядку! Жодному! Не віддав б він ті всі гроші дітям, от хоть вбийте я не вірю! І він пише про те, які вони бідні, немічні і як б я  їм поміг і бла бла бла. Так допомагай без мільйона, то ж не важко. Там купити булочку , там віддати гривню, нічого тобі не станеться якщо ти проїдешся тролейбусом. Роби буденні корисні речі. А по вулиці я не впевнена, що він  кидає кожному немічному гроші. От я можу на все, що хочете посперечатись! Просто знаю і все. І кожен напише, що я віддам дітям гроші. Ну та певно! Частину віддасть батькам, частину собі, можливо рідним, ніхто ж не каже їх витрачати зразу. На потім.
І мене аж нудить, коли пишуть який я весь добрий, а насправді аж мурахи всередині здохли від тої фальші! ФУ! Ти роби добро тихенько... Добряга ти наш!