неділя, 28 жовтня 2012 р.
А буває, що він пісні аж млієш, правда? От чуєш приспів і все..поїхав. І так добре стає,так аж не передати словами. Аж дух захоплює, ну правда ж ?! І сидиш, як дурак, тупишся в одну точку...І ти відхооодиш, не думаєш ні про що, навіть про пісню не думаєш, ти просто слухаєш і отримуєш величезний кайф!
В мене таких дві пісні Guns N'Roses This is love і Scorpions Still loving you
Аж мурашки, справді...
П.С.В мене є 2 хлопчика, які скидають мені дуже гарні пісні)Дякую)
В мене таких дві пісні Guns N'Roses This is love і Scorpions Still loving you
Аж мурашки, справді...
П.С.В мене є 2 хлопчика, які скидають мені дуже гарні пісні)Дякую)
понеділок, 22 жовтня 2012 р.
От прочитала я твір на тему Якби я мав мільйон, що б я зробив, і відповідь пише Я б віддав всі гроші дітям-сиротам і неповносправним.
Я не вірю жодному слову написаному в тому рядку! Жодному! Не віддав б він ті всі гроші дітям, от хоть вбийте я не вірю! І він пише про те, які вони бідні, немічні і як б я їм поміг і бла бла бла. Так допомагай без мільйона, то ж не важко. Там купити булочку , там віддати гривню, нічого тобі не станеться якщо ти проїдешся тролейбусом. Роби буденні корисні речі. А по вулиці я не впевнена, що він кидає кожному немічному гроші. От я можу на все, що хочете посперечатись! Просто знаю і все. І кожен напише, що я віддам дітям гроші. Ну та певно! Частину віддасть батькам, частину собі, можливо рідним, ніхто ж не каже їх витрачати зразу. На потім.
І мене аж нудить, коли пишуть який я весь добрий, а насправді аж мурахи всередині здохли від тої фальші! ФУ! Ти роби добро тихенько... Добряга ти наш!
Я не вірю жодному слову написаному в тому рядку! Жодному! Не віддав б він ті всі гроші дітям, от хоть вбийте я не вірю! І він пише про те, які вони бідні, немічні і як б я їм поміг і бла бла бла. Так допомагай без мільйона, то ж не важко. Там купити булочку , там віддати гривню, нічого тобі не станеться якщо ти проїдешся тролейбусом. Роби буденні корисні речі. А по вулиці я не впевнена, що він кидає кожному немічному гроші. От я можу на все, що хочете посперечатись! Просто знаю і все. І кожен напише, що я віддам дітям гроші. Ну та певно! Частину віддасть батькам, частину собі, можливо рідним, ніхто ж не каже їх витрачати зразу. На потім.
І мене аж нудить, коли пишуть який я весь добрий, а насправді аж мурахи всередині здохли від тої фальші! ФУ! Ти роби добро тихенько... Добряга ти наш!
неділя, 21 жовтня 2012 р.
Інколи я згадую про нього. Нечасто, та ми і бачимось нечасто, але все ж.
Ми бачили по суті лише три рази. Візуально знали одне одного, або"десь я її (його) вже бачив(-ла) . Перший раз був, коли я мала вільний час і сіла на площі Ринок читати Бредбері "451 градус за Фаренгейтом", він читав щось про вояків англійською мовою. Я сіла перша на лавку, згодом прийшов він." Я вибачаюсь, біля вас вільно?" І він легенько, кутиками уст посміхнувся.Чого б я мала відмовити? Не моя ж лавка. "Сідай, звісно, тут вільно." Я усміхнулась в відповідь. на цьому наш діалог закінчився, але мені здавалось ми говорили легенями. Він сидів поруч біля мене, і наші боки були паралельно. Та ми не говорили, я читала своє, він своє. Так і не сказавши ні слова, я повинна була йти, і я відчула спиною "Папа". Ну папа.
Другий раз ми побачились біля Університету. І ніби знайомі, і ніби ні. Чи то вітатись, чи то ні., і я просто, як дебіл, йду і легенько всміхнувшись пішла геть. Ми одне одного зрозуміли.
Третій раз я йшла додому, а він їхав велосипедом. Я не дивилась на дорогу, думала про своє, але я бачила , що на мене хтось їде, то ясне діло, що я подивлюсь вгору. Я завжди даю прохід велосипедистам. І це виявився він, ми знов усно привітались вголос. Ну і нормально. Ми розуміємо без слів.
Я до нього нічого не маю, бачимось рідко, не спілкуємось. І нормально. Досить мило. Я знаю як він підписаний в мережі, але не хочу добавляти. Та й навіщо? Все ж так гарно.
Ми бачили по суті лише три рази. Візуально знали одне одного, або"десь я її (його) вже бачив(-ла) . Перший раз був, коли я мала вільний час і сіла на площі Ринок читати Бредбері "451 градус за Фаренгейтом", він читав щось про вояків англійською мовою. Я сіла перша на лавку, згодом прийшов він." Я вибачаюсь, біля вас вільно?" І він легенько, кутиками уст посміхнувся.Чого б я мала відмовити? Не моя ж лавка. "Сідай, звісно, тут вільно." Я усміхнулась в відповідь. на цьому наш діалог закінчився, але мені здавалось ми говорили легенями. Він сидів поруч біля мене, і наші боки були паралельно. Та ми не говорили, я читала своє, він своє. Так і не сказавши ні слова, я повинна була йти, і я відчула спиною "Папа". Ну папа.
Другий раз ми побачились біля Університету. І ніби знайомі, і ніби ні. Чи то вітатись, чи то ні., і я просто, як дебіл, йду і легенько всміхнувшись пішла геть. Ми одне одного зрозуміли.
Третій раз я йшла додому, а він їхав велосипедом. Я не дивилась на дорогу, думала про своє, але я бачила , що на мене хтось їде, то ясне діло, що я подивлюсь вгору. Я завжди даю прохід велосипедистам. І це виявився він, ми знов усно привітались вголос. Ну і нормально. Ми розуміємо без слів.
Я до нього нічого не маю, бачимось рідко, не спілкуємось. І нормально. Досить мило. Я знаю як він підписаний в мережі, але не хочу добавляти. Та й навіщо? Все ж так гарно.
пʼятниця, 19 жовтня 2012 р.
Ну дивись, яка я мила, чого в мене ніхто не бере?
Я підписалась на одноденну роботу : роздавання листівок. На місці потрібно було бути 7:10. Коли я попросила маму збудити мене пів сьомої ранку, то мама сказала :" Пфффф більше нічо?Нє я на таке не підписуюсь,нє.Будильник постав." Я досі не знаю чого ж вона відповилась ;)Ми з Катькою домовились зустрітись 6:30 біля неї.Ок. Я коли на день народженні була ,то ми в такій годині тільки спати йшли.Але давайте по ділу.
Це жааааааааааааааааааааааааах! Коли я встала, то ще зірки на небі були. Лягала спати було темно, прокинулась далі темно. Звісно,мої всі спали і навіть не рухались і одна я товклась по хаті. Але я була "огурчиком".Випила чай,поїла,повалила.
Я вийшла на двір, а там тееемно! Зірочки на небі.тихенько так.Майже ніде не світиться.Люкс. Самотність на Скорини.
Ми зустрілись з Катькою ,я як сіла в тролейбус так і сиділа до кінця, не рухалась і заснула.
Старт наш був не дуже вдалим, бо коли я всунула дядькові листівку він сказав Ліпше б рулон туалєтного паперу дали.Ну писати про те, що скільки люда- стільки чуда нема сенсу, бо кожен знає. Були і такі , що казали А дайте мені і ше моїм колєгам.Були, що йшли і лице цеглою робили(в нас кажуть морда кірпічьом). Але ми собі веселились, трошки змерзли, але то таке.
В нас були герої дня: типовий з тих досвідченіших п"яниця і його супутниця- прибиральниця. Споглядати за ними було весело і Катька звонила і казала Марта,біжи сюда вони тут б"ються.І я бігла до "театру") Був таксист, який стояв з нами і щось розказував. І мужчина, який казав до Катьки А чого та дівчина так сміється? і Катька ледве стримуючись,бо теж сміялась казала Та я шось без поняття,нічого смішного я не бачу.
Ми пофоткались,померзли,посміялись, все роздали і пішли пити каву.
Дві головні фрази дня :Ну дивись, яка я привітна чого в мене ніхто листівок не бере?
Дивись, які в мене руки білі , я вроді вмираю.
Це жааааааааааааааааааааааааах! Коли я встала, то ще зірки на небі були. Лягала спати було темно, прокинулась далі темно. Звісно,мої всі спали і навіть не рухались і одна я товклась по хаті. Але я була "огурчиком".Випила чай,поїла,повалила.
Я вийшла на двір, а там тееемно! Зірочки на небі.тихенько так.Майже ніде не світиться.Люкс. Самотність на Скорини.
Ми зустрілись з Катькою ,я як сіла в тролейбус так і сиділа до кінця, не рухалась і заснула.
Старт наш був не дуже вдалим, бо коли я всунула дядькові листівку він сказав Ліпше б рулон туалєтного паперу дали.Ну писати про те, що скільки люда- стільки чуда нема сенсу, бо кожен знає. Були і такі , що казали А дайте мені і ше моїм колєгам.Були, що йшли і лице цеглою робили(в нас кажуть морда кірпічьом). Але ми собі веселились, трошки змерзли, але то таке.
В нас були герої дня: типовий з тих досвідченіших п"яниця і його супутниця- прибиральниця. Споглядати за ними було весело і Катька звонила і казала Марта,біжи сюда вони тут б"ються.І я бігла до "театру") Був таксист, який стояв з нами і щось розказував. І мужчина, який казав до Катьки А чого та дівчина так сміється? і Катька ледве стримуючись,бо теж сміялась казала Та я шось без поняття,нічого смішного я не бачу.
Ми пофоткались,померзли,посміялись, все роздали і пішли пити каву.
Дві головні фрази дня :Ну дивись, яка я привітна чого в мене ніхто листівок не бере?
Дивись, які в мене руки білі , я вроді вмираю.
Таксист)Веселий дядько) |
Остання частина Економного студента.
Четвер: проїзд 75 коп, печиво 5.75, кава 2.50.Разом 9 грн.
П"ятниця: проїзд 75 коп.
І так,підсумок всього тижня.За весь тиждень я витратила 30 грн 50 коп.
P.S. Я писала чесно,максимум, що я могла обрахуватись це плюс-мінус 2 гривні, не більше.
Отак і живем) Бо основну частину своїх грошей, я витрачаю після пар, але це я до уваги не брала.
Четвер: проїзд 75 коп, печиво 5.75, кава 2.50.Разом 9 грн.
П"ятниця: проїзд 75 коп.
І так,підсумок всього тижня.За весь тиждень я витратила 30 грн 50 коп.
P.S. Я писала чесно,максимум, що я могла обрахуватись це плюс-мінус 2 гривні, не більше.
Отак і живем) Бо основну частину своїх грошей, я витрачаю після пар, але це я до уваги не брала.
середа, 17 жовтня 2012 р.
Економний студент.Вівторок-середа.
Вівторок: проїзд на пари і з пар безкоштовно.Пончик-3.50, газети Високий Замок і Львівська газета -2.50. І того 6 грн.
Розкажу вам секрет.Проїзд безкоштовний тому,що зранку багато людей,і не те ,щоб я не маю як випхати ті 2 гривні, а знаю ,що водій не рахує скільки там ззаду зайшло і я стою мовчки.А якщо кричить "Там задні передавайте",то я обертаюсь навкруги і з поглядом Ну та може б ви попередавали за проїзд,нє?Халяви нема! А додому я їхала безкоштовно,бо за мене заплатила подруга.І взагалі я цілий день можу нічого не купляти їсти,то ж йдеш по вулиці то там знайомий,то там знайома і полюбе в когось є якісь вафлі або печиво..Отак і живем.І не кажіть,що ніхто так не робить.І взагалі товаришідрузізнайомі це дуже добре.Тим більше.якщо вчаться в універі.
І то,за газети платила не я!)
Середа.Проїзд туди-сюди 3 гривні.Вафлі 3 грн.Ксерокс 1 грн.Всього 7 гривень.
Ви досі думаєте,що найсильніші емоції ви відчули коли кохана людина в очі сказала "Я тебе люблю"?Ні."Я тебе не люблю".Ось! Це ж як обличчям об землю.Як крижану воду за комір.Як палець відрізати.
Ну от уяви:обличчям до обличчя, і тут слова Я не люблю тебе!Най Бог милує. Тут доречна Карпа :А вам доводилось бути з людиною,яка вас не кохає?Це зовсім не те,що добиватися і не добитись, чи добитись і посваритись. Ні!.Це так просто.Вас не кохають,от і все,і тупо тут нічим не поможеш, і паришся, мов малолєтка.
А й справді,любити ж не заставиш. Але якщо попереставляти слова то це буде трошки по-іншому.Наприклад,Я не люблю тебе,Я люблю не тебе(когось іншого),Я тебе не люблю(саме Я,може хтось інший),Тебе я не люблю(саме тебе).Справа трошки в інтонації,але біда та сама.Жах
.В тебе таке було,не дай Бог? В мене ні...!
понеділок, 15 жовтня 2012 р.
Економний студент
В мене з'явилась ідея,описувати кожен день спудея в цифрах.Ну тобто скільки він витрачає,і яку мінімальну кількість грошей можна витратити впродовж тижня(понеділок-п'ятниця),вихідні до уваги не беру,бо хто як "развлікається".Для прикладу я буду описувати кожен свій день.Але це лише під час пар,тобто приблизно до 2 години(так в середньому).
Старт 15 жовтня,фініш 19 жовтня.
На пари я заїхала безкоштовно,бо з такими зручностями та ще й платити!)Булочка з чаєм - 5 грн,трамвай - 75 копійок,маршрутка додому 2 грн(тут я вже не прохалявила).І того -7.75.
Старт 15 жовтня,фініш 19 жовтня.
На пари я заїхала безкоштовно,бо з такими зручностями та ще й платити!)Булочка з чаєм - 5 грн,трамвай - 75 копійок,маршрутка додому 2 грн(тут я вже не прохалявила).І того -7.75.
четвер, 11 жовтня 2012 р.
Сьогодні четвер і ми знову їздили до діток. Цього разу це була школа-інтернат "ДОВІРА",що на вулиці Короленка.Нас було вже значно більше,приблизно 12, і діток в нас було біля 25,а то й більше.Ми мали два перші класи.Були деякі дітки з вадами мови,дехто неконтрольовано бився.Весь час(приблизно 2 години) за нами спостерігали вихователі.Ми малювали листочки,вирізали їх,писали на них,що дітки люблять і клеїли їх на дерево.В кожної дитини був свій листок.
Першим таким ударом для мене було те,що коли я з хлопчиком малювали листочок,то потрібно було написати своє ім'я і він написав "Люся".Я думала може не зрозуміла,то подруга перепитала,а він каже Люся.Але ж він хлопчик?!І я згодом почула що його звати Дмитрик.
Була дівчинка Мартуся,видно,що в неї є певні вади,але дуже весела дівчинка,найактивніша.Ми мали б грати гру,де всі всіх обіймають,але вони дуже соромились і вийшла якась кашамалаша.
Вихователі нам дуже подякували і запрошували ще раз приходити.
To be continued...
Першим таким ударом для мене було те,що коли я з хлопчиком малювали листочок,то потрібно було написати своє ім'я і він написав "Люся".Я думала може не зрозуміла,то подруга перепитала,а він каже Люся.Але ж він хлопчик?!І я згодом почула що його звати Дмитрик.
Була дівчинка Мартуся,видно,що в неї є певні вади,але дуже весела дівчинка,найактивніша.Ми мали б грати гру,де всі всіх обіймають,але вони дуже соромились і вийшла якась кашамалаша.
Вихователі нам дуже подякували і запрошували ще раз приходити.
To be continued...
середа, 10 жовтня 2012 р.
Cтарт
Я підписалась на дуже цікаву і добру акцію" Подаруй тепло".Суть в тому,що ми приходимо до діток(В інтернат або в спеціальні заклади) і розважаємось разом з ними.Є певні теми,на які з ними спілкуватись не можна,певні ігри,які грати не можна,знати мінімальні правила поводження з дітьми,терпіння і доброта в серці.
Так от перший раз був 9 жовтня,семеро добровольців пішли в Винниківську школу-інтернат.В нас були дітки приблизно 6 років(1 клас).Там були діти як сироти,так і діти,яких батьки просто залишали в школі-інтернаті,а під вечір приходили за ними.Четверо добровольців пішли в один клас,троє-в інший.Дітки насправді дуже милі.Вихователька запропонувала сказати дітям,що ми волонтери і прийшли з ними побавитись,але нам це здалось некоректним і ми попросили,щоб сказали,що ми просто прийшли побавитись.Зустріли вони нас не з оплесками,але і не з доріканнями.Нам вдалось їх заохотити,і гра пішла.Спочатку ми малювали хто що хоче на кольоровому папері,потім вирізали листочки і дітки писали на них,як звати і що найбільше любить.Загалом в нас було приблизно 17 дітей,і більше хлопчиків.Що мене здивувало,так це те,що коли ми тільки сідали їм допомагати малювати,то хлопчик каже : "Зі мною будеш малювати ТИ"! і тикнув на мене пальцем.Насправді це було дуже мило і я дуже втішилась.Потім ми малювати всі разом на ватманах і розділились на дві групки.Всі діти полягали на підлогу і почали карлякати щось своє.Я запропонувала малювати всім разом картину :хтось сонце,хтось хату,хтось озеро.Половина мене послухала)
Характери діток.Є діти,які мають лідерські здібності.Була ситуація,що на місце Олега сів Максим,то коли Олег сказав встати,Максим встав,а коли Максима просив хтось інший,то він не вставав.Якщо Олег сказав,що він не буде фотографуватись,то він не буде.Буде скандалити,опиратись,але сказав Ні,значить Ні,а заставляти дітей,то дурна справа.Коли ми малювали на ватмані,то Олег каже :" А ти чого не лягаєш?Лягай!Сидячи малювати - то не то.Лягай.я сказав!" і тут вже не відіпхаєшся,я мусила лягати. Коли ми малювали картину,то одна дівчинка почала малювати зошит на половину ватмана.Я кажу :"Ми ж домовились малювати всі разом,ти не вмієш малювати будинок?То я тобі допоможу." На що я почула Я хочу малювати зошит!!І всьо!.Ну окей,заставляти ж я не буду.Картина в нас не вийшла.
Загалом є діти,які спокійно все сприймають,і коли ми вже йшли від них,то хтось кидався на шию і просив не йти,а хтось помахав рукою.Олег все-таки сидів і збоку і не прощався з нами,так весело як всі.А дівчатка ж казали:"Візьми мене на руки!!"Коли ми ходили з ними на підвечірок,то Олег взям мене за руку і твердо тримав.А ось коли виходили і мене взяла дівчинка за руку,то він закатав скандал,типу Тут маю стояти я!і все.і почав плакати,і роби що хочеш.І дівчинка поступатись не хотіла.і Олег в сльозах.тут вже якось треба діяти.
Кінець
Направду було дуже круто.В мене не було якогось болю в серці чи осаду.Ми добре пограли.Я дуже боялась,що якась дитина мені скаже Мама,я не знаю,що б я робила.Але такого не сталось,слава Богу.Але я не знаю чи добре ми діло робимо чи ні.З одного боку,це прекрасно.Ми ж з ними бавимось,малюємо,їм весело і нам з ними.А з іншого,вони за ці години звикають до нас,а потім ми всерівно йдемо від них.Хтось каже,що полюбе ще вернеться і таки вертаються,а є,які обіцяють і не приходять.А може вони чекають?Тому тут в мене дилема така серйозна.
Наступний похід в четвер.To be continued...
Я підписалась на дуже цікаву і добру акцію" Подаруй тепло".Суть в тому,що ми приходимо до діток(В інтернат або в спеціальні заклади) і розважаємось разом з ними.Є певні теми,на які з ними спілкуватись не можна,певні ігри,які грати не можна,знати мінімальні правила поводження з дітьми,терпіння і доброта в серці.
Так от перший раз був 9 жовтня,семеро добровольців пішли в Винниківську школу-інтернат.В нас були дітки приблизно 6 років(1 клас).Там були діти як сироти,так і діти,яких батьки просто залишали в школі-інтернаті,а під вечір приходили за ними.Четверо добровольців пішли в один клас,троє-в інший.Дітки насправді дуже милі.Вихователька запропонувала сказати дітям,що ми волонтери і прийшли з ними побавитись,але нам це здалось некоректним і ми попросили,щоб сказали,що ми просто прийшли побавитись.Зустріли вони нас не з оплесками,але і не з доріканнями.Нам вдалось їх заохотити,і гра пішла.Спочатку ми малювали хто що хоче на кольоровому папері,потім вирізали листочки і дітки писали на них,як звати і що найбільше любить.Загалом в нас було приблизно 17 дітей,і більше хлопчиків.Що мене здивувало,так це те,що коли ми тільки сідали їм допомагати малювати,то хлопчик каже : "Зі мною будеш малювати ТИ"! і тикнув на мене пальцем.Насправді це було дуже мило і я дуже втішилась.Потім ми малювати всі разом на ватманах і розділились на дві групки.Всі діти полягали на підлогу і почали карлякати щось своє.Я запропонувала малювати всім разом картину :хтось сонце,хтось хату,хтось озеро.Половина мене послухала)
Характери діток.Є діти,які мають лідерські здібності.Була ситуація,що на місце Олега сів Максим,то коли Олег сказав встати,Максим встав,а коли Максима просив хтось інший,то він не вставав.Якщо Олег сказав,що він не буде фотографуватись,то він не буде.Буде скандалити,опиратись,але сказав Ні,значить Ні,а заставляти дітей,то дурна справа.Коли ми малювали на ватмані,то Олег каже :" А ти чого не лягаєш?Лягай!Сидячи малювати - то не то.Лягай.я сказав!" і тут вже не відіпхаєшся,я мусила лягати. Коли ми малювали картину,то одна дівчинка почала малювати зошит на половину ватмана.Я кажу :"Ми ж домовились малювати всі разом,ти не вмієш малювати будинок?То я тобі допоможу." На що я почула Я хочу малювати зошит!!І всьо!.Ну окей,заставляти ж я не буду.Картина в нас не вийшла.
Загалом є діти,які спокійно все сприймають,і коли ми вже йшли від них,то хтось кидався на шию і просив не йти,а хтось помахав рукою.Олег все-таки сидів і збоку і не прощався з нами,так весело як всі.А дівчатка ж казали:"Візьми мене на руки!!"Коли ми ходили з ними на підвечірок,то Олег взям мене за руку і твердо тримав.А ось коли виходили і мене взяла дівчинка за руку,то він закатав скандал,типу Тут маю стояти я!і все.і почав плакати,і роби що хочеш.І дівчинка поступатись не хотіла.і Олег в сльозах.тут вже якось треба діяти.
Кінець
Направду було дуже круто.В мене не було якогось болю в серці чи осаду.Ми добре пограли.Я дуже боялась,що якась дитина мені скаже Мама,я не знаю,що б я робила.Але такого не сталось,слава Богу.Але я не знаю чи добре ми діло робимо чи ні.З одного боку,це прекрасно.Ми ж з ними бавимось,малюємо,їм весело і нам з ними.А з іншого,вони за ці години звикають до нас,а потім ми всерівно йдемо від них.Хтось каже,що полюбе ще вернеться і таки вертаються,а є,які обіцяють і не приходять.А може вони чекають?Тому тут в мене дилема така серйозна.
А ти чого не лягаєш?Лягай!Сидячи малювати - то не то.Лягай.я сказав! |
Наступний похід в четвер.To be continued...
вівторок, 9 жовтня 2012 р.
Львів'яни проти одеситів
Підписатися на:
Дописи (Atom)