Як печуть пряники

Упаковують пачку плівкою

Спочатку  ми думали, що наїмось пряників досхочу, потім передумали. У пекарні є один великих цех, де стоять всі посудини з  інгредієнтами, спеціальні обладнання, в якому міситься тісто, з тіста роблять спеціальної форми печиво, і обладнання, де пряники покривають глазурю, піч для випікання, умивальник і  газова плита.
 Ми прийшли з метою випікання «миколайчиків» для акції Миколай про тебе не забуде. Помили руки простою водою, тобто мікроби ті ж самі. Та навіть якщо б ми помили тим милом, яке там було, користі було б небагато. Нам дали тісто, формочки, олію, виделку, виділили стіл і ми почали працювати. Все було досить спокійно і ми краєм ока підглядали, що роблять інші робітники. Опишу вам як робляться пряники: тісто лежить у величезному баняку, біля спеціального обладнання стоять дві жінки, в одному кінці жінка запихає тісто в машинку, інша з другого боку « ловить» їх і складає на деко. В тій машинці тісто набуває форми(пряники). Деко з тістом складають на стелаж. На одному такому стелажі поміщається приблизно 20 братванок, а на одному деко приблизно 20 пряників. Потім вони запихають увесь стелаж у піч. За той час роблят ь глазур( цукор і вода). Коли пряники спеклись їх висипають в ящики, потім одна жінка стає і закидає пряники в обладнання( схоже на бетономішалку) і зразу заливає туди глазур, воно все перемішується і виходить з іншого боку, де стоїть інша жінка і складає ті пряники в рядочок. Згодом їх відправляють у «гарячу кімнату» і там вони висихають. Їх пакують в пачки, важать, спеціальна машинка покриває їх плівкою і готово.
 Свої пряники ми робили приблизно таким ж способом, але все вручну. Запихали тісто у формочки, витягали і клали на деко, поскладавши деко, запихали стелаж у піч, а за той час робили ящики, витягали, обмазували глазурю «миколайчиків» і ставили у «гарячу кімнату»
Ще є цех, де стоять ящики з печивами і машинка, яка обогортає їх плівкою. І крайній цех, де стоять лише ящики з продукцією.
 Тепер до мінусів. В цехах цілковита антисантарія! Просто цілковита-цілковита! Не у всіх жінок покрита голова. Нам теж не дали хустинок. Стіни пообмазувані якоюсь ржавою рідиною, яка просто стікала по стіні і засохла. Добре, що на стелі нічого не видно, бо вона чорна. Баняки з тістом, глазурю і різними іншими інгредієнтами просто заліплені незрозуміло чим. Всі решітки, дека, черпаки, машинки стоять в жахливому вигляді. Все настільки занедбане, що огидно дивитись. Якщо пряник впав на землю, то не біда. Підняли і поклали назад у ящик. Жінки не миють руки, коли перевертають пряники з ще мокрою глазурю.
Словом, я розчарована. Але якщо не углиблюватись у це дуже сильно, то працювалось нам досить круто.
P.S. Колись мій дідусь їздив перевіряти « Світоч». Коли моя бабця почала сваритись чого він не взяв хоча б по цукерці своїм дітям, ти ж керівництво, тобі б дали, то дідо відповів, що якби вона бачила як то всьо робиться, то не захотілаб. Тим більше дітям. Я прочитала в газеті я виготовляють хліб. Така сама ситуація як і з пряниками. Я боюсь уявляти як виготовляють ковбасу.

Сьогодні день був теж « з тих цікавіших». Спочатку, відсидівши пару, я з одногрупницею пішли робити їй татуювання. Прийшли ми зашвидко, тому ще пішли у Вопак, я купила газету «Блискавка»,  бо багато про неї чула і бачила рекламу в Експресі, а Віка карточку на поповнення. Ми трохи чекали майстра, і за той час перечитали «Блискавку» і досягли думки, що саме таку газету читав головний герой Записок Костенко. Повіситись можна.
 Вся церемонія з вибиранням шрифту, букв і всього іншого затягнулась приблизно на півгодини, бо напис у Віки вірменською, це, можна сказати, її друга рідна, і майстер казав :"Чого не українською? Вигадуєш тут!)"  Та і сама робота приблизно зайняла півгодини. Віка переживала спочатку, але потім лежала і не рухалась. « Не так все страшно, як я думала»- сказала Віка, коли встала після всієї процедури. Ця апаратура, якою робили тату, мене лякала, бо вона схожа на бормашинку стоматолога і звук такий ж. Але Віка навіть не пискнула. Тату вийшло дуже круте, всі залишись задоволені. Майстер сказав як поводитись з ним і ми пішли. І тут нарешті Віка запищала, яка вона щаслива.
 Я сіла в 3а, зустріла Кіндера і знайому з школи. Дізналась, як справи у її бурсі, що половина 3-го і 1-го курсів вже вагітні. Одна 15- річна від 28- річного і нормально. « Вже ся вженили і жиют». Що в неї  у понеділок «стрєла» з одногрупницею, бо та потягнула її за волосся. Що має хлопця, якому 20 років, живе десь за Львовом, і завжди за неї платить.» А він все за мене платить, та. Ми часто десь отак гуляєм і він все платить. Всюда. Подарки мені дарує. От 16 буде місяць шо ми разом. Вова називається. Подарував був мені знаєш шо?  Іграшку таке м’ягку і статуетку ангелика і там пише I love you . Круто так.» Ну і щось в такому роді. Потім вона зустріла знайому і я пішла додому.
 А вже ввечері я йшла на акцію «Миколай про тебе не забуде». Ми мали пакувати пряники, але ми зашвидко прийшли, то сиділи і спілкувались, вирізали щось з паперу. Саме пакування проходило дуже круто, бо прийшли наші знайомі, та і  самі організатори акції дуже милі люди. Упакували ми 3 добротні пачки пряників, які були якимось чином непридатні, то забрали собі. Було круто, весело , тепло і приємно. Завтра йдемо пекти пряники.
 Продовження підпунктів акції « Миколай про тебе не забуде» триватиме…

Цікаво!)

Найцікавіше з Високого замку за 6-12 грудня 2012 року

Начальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА Валерій Потюк заявив, що хоче закрити «Криївку», «Гасову лампу», «Львівську майстерню шоколаду», «Дім легенд», «Лівий берег», «Львівську копальню кави» через те, що (цитую):» Мені прикро ходити біля «Копальні кави», прикро дивитися як пхають руки і чешуть одне місце Мазоху. Соромно дивитися на всі ті події, які відбуваються у Львові. Давайте спільно закриємо «Криївку».»

 Мер міста Львова Андрій Садовий не підтримує  таку думку, адже такі кнайпи дуже популярні серед туристів, а саме завдяки туристам бюджет міста збільшується.

*Журнал Forbes-Україна визначив 25 найдорожчих і найпопулярніших зірок українського шоу-бізнесу. Перше місце очолила Студія « Квартал-95», друге місце- Володимир Кличко, третє місце- Ані Лорак, четверте- Андрій Шевченко, п’яте - Віталій Кличко,а шосте, сьоме  і восьме місця розділили між собою Потап і Настя, Святослав Вакарчук та Віа Гра. Замикають десятку найбагатших Андрій Воронін і Анатолій Тимощук.

*Україна- найкорумпованіша держава Європи!

У рейтингу міжнародної антикорупційної організації Transparency International Україна посіла 144 місце зі 176 країн світу.Експерти називають це «вироком для країни» Для порівняння, Польща- 41-а, Молдова- 94-а, Білорусія- 123-я, Росія-133-я. Навіть у Гондурасі дають менше «на лапу», аніж в Україні. Вона набрала лише 26 балів з 100 можливих. Будь-який результат, менший за 30 балів, аналітики радять трактувати як « ганьбу для нації»

Скоро в усіх трамваях Львова буде Wi-Fi. Наразі є лише в одному, маршруті №1, з номером 1170. На протязі двох тижнів Wi-Fi встановлять у трамваях під номерами 1, 2, 9 та на новому маршруті 10.

А ти і так негарний

Бувають дні, коли ти занятий цілий день, а буває, що сидиш цілий день вдома. Оце «Зайнятий цілий день» це про сьогодні.
   Спочатку ми пішли на вишкіл до акції Миколай про тебе не забуде. Я, Мар’яна, Віта, Люба і Лія. В нас не було хлопця, тому ми вирішили, що мішок з подарунками" таскати" буде Люба, бо вона з « сімсотки»,буде Любком.Ми послухали лекцію, склали групу, вибрали координатора, позаписувались куди можна, посміялись і порозходились. Якщо детальніше, то акція дуже крута.Я приймала в ній участь минулого року і охоче записалась на цьогорічну акцію.Було багато аспектів, які сподобались багатьом. І Пам- парад, і акції в місті, і фабрика святого Миколая, і пекарня, де випікатимуть пряники у вигляді миколайчиків, де їх можна буде пробувати, власне чого ми і йдемо на ту пекарню, і зрештою ,купа щастя. Було таки багато людей, що не могло не тішити.Жаль, що мало хлопців.
Потім ми порозходились хто куди, а я з Мар’яною  мали йти ще на одну акцію. Суть полягала в тому, що потрібно зібрати кошти для Оксани Сенишин, якій 26 років і живе з дігнозом ідіопатична легенева гіпертензія 3 ступеня, потребує негайної пересадки легень. Та на це потрібно 500 тисяч євро, кошти помалу збираються, але наша допомога була б дуже доречною. Тому наша команда з 6 дівчат, розділились по 2 людей, і пішли в торговельні центри ВАМ, що на Виговського, Хмельницького і  Червоної калини. Ми  розказували людям про цю акцію, хто хотів і мав змогу, той кидав гроші у скриньку, хто не хотів, той казав «Нє ,нє,  я не маю часу», і йшов далі. Я була з Мар’яною, і старт в нас був не дуже вдалим. Ми просто стояли і роздавали листівки, і користі з того було мало. Бо насправді це така робота, яку не всі можуть виконувати. Люди різні,і реагують на це по-своєму, і сприймати оці всі «вибрики» не кожен зможе. Тому в нас впав настрій, ну тобто в мене впав, а Мар’яна казала» Та чувак, та всьо нормально, зараз піде жара, давай». Ми роздали четвертину листівок, і пішли посидіти і обговорити все. Ми дізнались, що в одних дівчаток справи йдуть так само як і в нас, тобто ніяк, а в інших взагалі фурор.Їм два чоловіки кинули в скриньку по 200 грн. Ми зрозуміли, що у нас в скриньці 3 гривні, і що ми трошки «лузери», то ми додали темпу. І то, ті 3 гривні з’явились таким чином, що бабця відходила від каси і кинула нам в скриньку гривню, бо та була якась пом’ята, а 2 гривні кинув хлопець, який хотів кинути їх в інший ящик, і стався такий діалог:
- Ти не туди кидаєш, кидай в ту коробку.
- А чого в ту?
- А чого б і не в ту?
- Ну дійсно, окей.
- Ну файно, дякую.

 Я зустріла свого хресного , який кинув нам у скриньку першу добрячу суму, і тут понеслось. Нам почали кидати по 20, 10 і по 5 гривень. І всього ми зібрали десь 205 грн за 20 хв. Звісно, ставались різні інциденти, які запам’ятались.
Деякі з них:
*Мар’яна підходить до хлопця і каже про збір коштів, той різко каже НЄ, розвертається і йде, Мар’яна в спину каже: «А, ну і добре, ти і так негарний, тобі і так в житті не повезе»
* Бачиш, в мене листівки беруть, бо я  гарна.
*Ми збираємо кошти на операцію дівчині, якій потрібна пересадка легенів третій ступень раку. Що це за речення таке?! Яка пересадка і третій ступень раку?! Але вони цього не замітили, кинули гроші і пішли далі, а я ще довго сміялась.
*Я бачу по людині до кого підходити. О йдем, нє не йдем, о він стоїть, ходи, блін він вже пішов,ми не встигли.
 Додому ми їхали маршруткою і їли мою канапку. А в офісі САМОПОМОЧІ, ми пили чай, їли печиво( тому я і люблю Самопоміч :)) і розповідали в кого як пройшла акція.

P.S .Моя Софійка стане донором для Оксани. Це дуже великий крок. Софійка молодець! Я горджусь нею.